Дзвінок Путін знімає слухавку Гальо пане президенте ту Місько зі Стані

 1
 2
 3
 4
 5
 6
 7
 8
 9
10
11
12
13
14
Дзвінок. Путін знімає слухавку.
— Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіслава! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
— Хорошо, Миша, это действительно важная новость. А большая у вас армия?
— Ну, зара... (щитає)... Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
— Должен сказать тебе, Миша, что у меня в армии 100 тысяч людей, которые только ждут моего приказа.
— Холєра, я зара вам віддзвоню.
(За якийсь час)...
— Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано! До нас приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
— Должен сказать тебе, Миша, что со времени нашего последнего разговора я увеличил армию до 200 тысяч человек!
— Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
(За якийсь час)...
— Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
— Неужели? Очень жаль. А почему это вы вдруг передумали?
— Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили, і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних москалів.